ПечатьE-mail

Подражаніє 11 псалму (укр.)

Художественная литература

Мій Боже милий, як-то мало

Святих людей на світі стало.

Один на другого кують

Кайдани в серці. А словами,

Медоточивими устами

Цілуються і часу ждуть,

Чи швидко брата в домовині

З гостей на цвинтар понесуть?

А ти, о Господи єдиний,

Скуєш лукавії уста,

Язик отой велеречивий,

Мовлявший: ми не суєта!

І возвеличимо надиво

І розум наш і наш язик...

Та й де той пан, що нам закаже

І думать так і говорить?

- Воскресну я! - той пан вам скаже, -

Воскресну нині! Ради їх,

Людей закованих моїх,

Убогих, нищих... Возвеличу

Малих отих рабов німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово. І пониче,

Неначе стоптана трава,

І думка ваша і слова -

Неначе срібло куте, бите

І семикрати перелите

Огнем в горнилі, словеса

Твої, о Господи, такії.

Розкинь же їх, твої святиє,

По всій землі. І чудесам

Твоїм увірують на світі

Твої малі убогі діти!

 

15 лютого 1859 р., С.-Петербург

 
Примітки

 

Джерело тексту:

• чистовий автограф у "Більшій книжці" (ІЛ, ф. 1, №67, с. 233). Подається за "Більшою книжкою". Дата в автографі: "1859. 15 февраля". Датується за автографом: 15 лютого 1859 р., С.-Петербург.

Автограф, з якого вірш переписаний до "Більшої книжки", не відомий. Переписавши текст до "Більшої книжки", Шевченко згодом вніс виправлення у рядок 8: "З гостей на цвинтар понесуть?" (замість "повезуть"). Ще до виправлення цього рядка рукописний список з автографа зробив П.О. Куліш (ІЛ, ф. 1, №87, арк. 21-21 звор.); після виправлення - І.М. Лазаревський, з неправильним прочитанням окремих слів і зміною в рядку 30: "Розлий же їх, твої святії" замість "Розкинь же їх, твої святії" (ІЛ, ф. 1, №56).

Вперше надруковано в журналі "Основа" (1861. - №10. - С. 1) за "Більшою книжкою", під редакційною назвою "Прочитавши 11 псалом" та з різночитаннями в рядках 8 ("З гостей на цвинтар повезуть") та 21 ("Малих отих рабов похилих").

За першодруком зроблено списки: невідомою рукою в рукописній збірці "Сочинения Т.Г. Шевченка" (1862) (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, №4, с 407-408) та в рукописній збірці "Кобзар" (1865), переписаній Д. Демченком (ІЛ, ф. 1, №81, с. 96-97).

До збірки творів уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д.Е. Кожанчикова. - СПб., 1867. - С. 625-626, де подано за першодруком.

Вірш є вільним переспівом 11-го псалма із церковнослов’янського тексту. Шевченко використовує лише окремі слова й фразеологізми, вмонтовуючи їх у поетичну тканину власного твору, в якому, на відміну від біблійного оригіналу, акцентується мотив громадянського покликання поета - захисника народних інтересів, а також передрікається неминуча перемога над визискувачами.

Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6-ти тт. - К.: Наукова думка, 2003. - Т. 2: Поезія 1847-1861. - С. 281; 706-707

http://www.scribd.com/doc/38828096/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%94-11-%D0%BF%D1%81%D0%B0%D0%BB%D0%BC%D1%83